Тематичний урок «Тарас Шевченко – великий син свого народу»

Тематичний урок на тему :

«Тарас Шевченко – великий син свого народу»

Мета уроку:

Ø поглибити знання учнів про особистість Тараса Шевченка та його роль в історії;

Ø розкрити неосяжність його таланту;

Ø  показати неповторність його творчої спадщини;

Ø розкрити образ митця як людини  могутньої волі та незламного духу;

Ø формувати громадянськість, почуття національної самосвідомості школярів, толерантність, власний погляд на окреслену проблему;

Ø виховувати любов до рідної землі й повагу до її історії;

Ø осмислити роль своєї національної спільності серед інших спільностей, місце національної культури серед інших культур.

Основні навички: після уроку учні зможуть:

F  показати велич постаті Тараса Шевченка;

F  оцінити його діяльність з позицій захисту інтересів українського народу;

F  розвинути вміння аналізувати події і факти, співставляти їх, визначати їхні причини та наслідки;

F  набути навичок участі у дискусії, визначенні та аргументуванні своєї позиції, аналізі історичної ситуації.

Обладнання до уроку:

§  портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, букет із колосся та калини;

§  «Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка.

§  Цитати його творів.

                                                            Епіграф до уроку:     

Зростає покоління молоде,

Нові вогні горять на небокраї,

Та в далеч з наймолодшими іде

Пророк зорі, що землю всю осяє.

                                 М. Рильський

Хід уроку

I.                   Організація класу.

II.                   Актуалізація опорних знань учнів

Уч и т е ль. Діти, скажіть, будь ласка, чи знають у ваших родинах вір­ші Т. Г. Шевченка?  Які? Чи люблять їх? За що? Чи є у ваших оселях порт­рети Т. Г. Шевченка?

—  А які вірші Тараса Григоровича ви пам’ятаєте?

III.            Повідомлення теми, завдань уроку

Учитель. На цьому уроці, тема якого «Тарас Шевченко- великий син свого народу», ви поглибите свої знання про дитинство і життєвий шлях  великого Кобзаря, неповторність його творчої спадщини , ознайоми­тесь зі збіркою поетичних творів «Кобзар», пригадаєте поезії, які вам найбільше подобаються. (Читає епіграф.)

—  Як ви розумієте цей вислів? (Відповідь учнів.)

IV.            Опрацювання навчального матеріалу

            Вступ.

    9 березня виповнюється 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – поета, художника, мислителя, палкого патріота України. Сьогодні на уроці ми з вами звернемося до спадщини Великого Кобзаря, людини, яка стала для України заповітною думою, безсмертною піснею.

  Звучить мелодія «Реве та стогне Дніпр широкий». В міру стишення мелодії учениця декламує уривок з поеми «Причинна»

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива…

Слова вчителя:

З цих слів розпочинається книга «Кобзар» великого Тараса. З цих слів йде початок Шевченка, як поета. Такі прості, доступні і водночас геніальні рядки стали і відомою піснею, котру без перебільшення можна назвати народною, вони стали символом України у Європі і у всьому світі.

Тарас є взірцем для нас, його безцінний «Кобзар» є для нас і буквариком, є він і пісенником, є підручником з української минувшини, є народознавчою енциклопедією, підручником з етики.

І цей тематичний урок  ми сьогодні  присвячуємо генію українського народу, великому патріоту України, її славетному сину, її Пророку.

  Пошана і вдячність наповнює серця усього людства, бо Тарас Григорович – не тільки співець України, він поет на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми гордимося тим, що він – українець і  ми прагнемо бути достойними його нащадками.

Він був сином мужика –

і став володарем в царстві духа.

Він був кріпаком –

і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком – і вказав нові,

світлі і вільні шляхи професорам

і книжним ученим.

                                                                                                  І.Франко

         Тарас Григорович Шевченко – велика та невмируща слава українського народу. В його особі український народ ніби злив свої найкращі духовні сили й обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень.

Учень читає вірш Л. Храпливої

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

З картини, що там на стіні.

Читає пісні його залюбки ненька,

Розказував батько мені:

Як вівці він пас — ще малий був хлопчина,

А виріс — великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься "Кобзар".

Як книгу святу берегли ми завзято,

З собою забрали у світ,

Як слово Тараса завжди зберігати,

Великий усім заповіт.

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

То може й мені ще не раз

З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,

Наш Батько, великий Тарас.

Слова учителя:

Тарас Шевченко мав багато уподобань. Володів, окрім української мови, ще польською та російською, вивчав французьку, латину.

Він був чудовим художником, читав багато літературних творів, відвідував театр та оперу. Поте ми знаємо з вами, що його життєвий шлях був дуже важким. Із прожитих 47 літ він 24 роки був кріпаком, 10 років провів у засланні, у військовій муштрі, 3 з гаком роки поет провів під постійним наглядом поліції. І лише 9 років – він прожив вільною людиною. Все життя його – то важкий труд, де було так мало місця для щастя.

Давайте пригадаємо, які ви вивчили  твори Шевченка?

 Запис на дошці допоможе вам.

Зацвіла                                  вечірняя

 

   Встала                                   весна чорну землю

   Світає                                   у лузі червона калина

 

   Зоре моя                               край неба палає

 

        (Один учень з кожної групи з’єднує слова).

V. Презентація проекту «Тарас Шевченко – великий син свого народу»

Біографи : « Життя коротке, але знамените»

    9 березня 1814 р. народився Тарас Григорович Шевченко в селі Моринцях на Черкащині в родині селянина-кріпака. У сусідньому селі Кирилівці проминули дитячі роки майбутнього поета.

Рано залишився сиротою.

Перша освіта у сільського дяка; виявив великий хист до малювання і складання віршів.

1831 р. – переїхав з паном Енгельгардтом до Петербурга, де навчався в майстра-живописця Василя Ширяєва;

1838 р. Т. Шевченка викуплено з кріпацтва завдяки відомим художникам Івану Сошенку, Карлу Брюллову, Олексію Венеціанову, поету Євгену Гребінці (гроші виручено за продаж створеного К. Брюлловим портрета В. Жуковського).

Т. Шевченко вільний слухач Академії мистецтв у Петербурзі.

1840 р. вийшла перша збірка поезій Т. Шевченка «Кобзар», яка розпочала новий етап в історії української літератури.

1841 р. – окремим виданням видруковано поему «Гайдамаки».

1843, 1845 рр. у складі археографічної комісії Шевченко відвідує Україну. 1843 р. опубліковано драму «Назар Стодоля».

 1844 р. поема «Сон».

1844 р. – окремими книжками вийшли поема «Гайдамаки», і поема російською мовою «Тризна».

1845 р. опубліковано твори «Кавказ», «Наймичка».

1845 р. – після закінчення академії повернувся в Україну, увійшов до таємної політичної організації Кирило-Мефодіївського товариства.

Опубліковано послання «І мертвим, і живим…», вірші «Заповіт»(перекладено 100 мовами), «Минають дні, минають ночі…», історичні твори «Великий льох», «Холодний Яр»; видав альбом «Живописна Україна».

1847 р. при арешті Шевченка до рук жандармів потрапила рукописна збірка «Три літа», підготовлена поетом до друку. У неї увійшли такі твори: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Єретик» і десятки поезій. До 1905 р. ця збірка пролежала в жандармських архівах. Лише окремі поезії збірки, що випадково залишилися в приватних руках, поширювалися в Україні.

1847 1857 рр. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за написання гостросоціальних віршів Шевченко був засланий рядовим солдатом до Орської фортеці, а згодом – в Оренбург та Новопетровське укріплення.

1848 р. – брав участь в Аральській експедиції, під час якої створив серію живописних полотен, написав поеми «Княжна», «Варнак», «Москалева криниця» та ін., вірші «І виріс я на чужині…», «Якби ви знали, паничі…», «У нашім раї на землі…» тощо.

1857 р. П. Куліш опублікував поему «Наймичка» без Імені автора.

1858 р. повернення до Петербурга.

1859 р. подорож в Україну.

1860 р. одержав звання академіка-гравера. Цього ж року побачило світ нове видання «Кобзаря».

10 березня 1861 р. – помер Т. Г. Шевченко в Петербурзі.

22 травня 1861 р. – перепохований у Каневі на Чернечій (нині Тарасовій) горі. Огляд творчості

Т. Шевченко залишив по собі збірку поезій «Кобзар», 9 повістей (із 20-ти задуманих), п’єсу «Назар Стодоля», декілька уривків інших драматичних творів, щоденник, листи.

 В історії української літератури, попри чисельні розвідки, Шевченко був і залишається непрочитаним. У його творчості відобразилися літературні стилі та епохи – від романтизму, просвітництва, реалізму – до постмодерну. Тривалий час дослідники майже не приділяли уваги записам Шевченка, які він розпочав за півтора місяця до звільнення із заслання, тобто 12 червня 1857 р., і вів їх до 13 липня 1858 р. Традиційно ці записи називають «Щоденник».

 «Журнал», або Щоденник, є не лише безцінним джерелом відомос­тей про життя й оточення поета, про його суспільно-політичні, філософ­ські та художні погляди, про його ставлення до явищ літератури, мис­тецтва, історії, суспільного життя тощо. Це твір Шевченкової мемуар­ної прози, який подає «надзвичайно влучний автопортрет поета і люди­ни» і разом з тим є ключем до творчості Шевченка.

                                Мистецтвознавці: «Шевченко – художник»

Вчитель: Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві.

Учні Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів усіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка» датований самим автором ще 1830 році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника. Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.

У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії «Живописна Україна» – «Дари в Чигирині 1649 року», «Судня рада» і «Старости», на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою «Живописна Україна».

Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів...

Вагомими були досягнення Шевченка в галузі малярського і графічного портрета. Він виконав близько 150 творів цього жанру, половина яких створена ще до заслання. У них відчувається романтична концепція людини, яка наприкінці XVIII ст. і в першій половині XIX ст. переважала у творчості багатьох європейських художників.

Шевченко уподобав акварельний малюнок ще в доакадемічний період свого життя, маючи в ньому певні навички, а можливо, і перші здобутки.

Шевченко взяв для себе чимало корисного від російської портретної школи.

Одним з вершин його пошуків сепія «Казашка Катя» (1856-1857), в якій дано типовий образ дівчини в момент прозріння, усвідомлення себе як представниці свого народу.

Особливе місце в портретній творчості Шевченка посідають автопортрети, в яких він відобразив себе у різні пори  життя, в різних настроях і переживаннях.

Іншими жанрами образотворчого мистецтва, в яких доробок Шевченка був досить вагомим, є історична композиція та ілюстрація до творів вітчизняної світової класики.

Доробок Шевченка – величезне досягнення всієї української художньої культури.

                                      Автопортрети

                         

1840 рік, олія  

       1843 рік, олія  

     Мовознавці: «Значення творчості  Шевченка для розвитку української літературної мови»

Вчитель. Шевченко відіграв важливу роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.

Учень. Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів.

Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.

Сміливо ввів у свої твори для передачі філософських, політичних, літературних та інших понять книжні слова і вирази, слов’янізми. А також слова іншомовного походження для створення відповідного історичного або місцевого колориту.

Мова його стала зразком для наступних українських письменників.

Літературознавці: «Спогади про Шевченка» (презентує група літературознавців) 6хв.

І.Я. Франко: «Могучий дух, котрим він натхнув нашу літературу, не перестав віяти і досі, і нема українського поета і писателя пізнішої доби, котрий би вільний був від впливу того духа. Ідеї, порушені Шевченком або положені ним в основу творів поетичних, остаються живі й досі і довго ще не перестануть бути провідними ідеями української літератури… Шевченко, як усі генії, в многих поглядах випередив суспільність, для якої писав».

О.І. Білецький:  «Шевченко прийшов в українську літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилась вщерть. Неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збирався над Російською імперією як грандіозна хмара, що насувається, наливаючись свинцем... Але раптом лунає перший удар грому, перший розряд електрики, що зібралася в повітрі. Таким ударом в 30-х - 40-х рр. ХІХ ст. стала поезія Шевченка».

П.Г. Тичина:  «Французький письменник Меріме говорив про Тургенєва, що той двадцяттю двома пострілами своїх оповідань «Записок охотника» бив по рабству, яке гнітило його країну. О! яким же числом можна зчислити постріли Тараса Шевченка? Взяти хоч би такі його твори, як «Катерина», «Заповіт», як «Гайдамаки», «Сон». Та він же стріляв в кріпосне право і у винуватців цього рабства – в царів і панів – буквально кожним твором, буквально кожним рядком своїм поетичним».

«Будемо ж вчитися у Тараса Шевченка любити нашу славну Вітчизну».

«Ненависть до ворогів повинна бути в нас нещадна, як нещадна вона була і в Шевченка. Націоналістичним перекрученням творчості Шевченка ми повинні давати непримиренну відсіч. Від Шевченка повинні ми взяти те, без чого ми, письменники, поети, дихати не можемо: а саме – і політичну поезію, і лірику, і сатиру, і антирелігійні стріли «Кобзаря», і багато ще чого іншого. Цінуймо ж спадщину Шевченка! Учімося у нього!».

М.І. Костомаров: «Гаряче любив він українську народність, але понад усе співчував долі простого народу, і улюбленими його мріями були думки про свободу цього народу від поміщицького гніту».

М.О. Добролюбов: «Він вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, але й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний».

«Він – поет цілком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе. Навіть Кольцов не йде з ним в порівняння, тому що складом своїх думок і навіть своїми прагненнями іноді віддаляється від народу. У Шевченка, навпаки, все коло його дум і співчуттів перебуває в цілковитій відповідності із змістом і ладом народного життя».

В.П. Острогорський: «Шевченко зумів в житті вітчизни віднайти загальнолюдські мотиви, які роблять поета зрозумілим і дорогим для кожного, незалежно від його національності… Кожна нація вважала б за найбільшу для себе честь назвати такого поета своїм».

Рене Депестр: «Шевченко з його сонячним темпераментом – це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу. Треба ширше відчиняти всі вікна й двері поетичному вітру Шевченка, що лине з берегів Дніпра. Для Куби, для Гаїті, для всієї Латинської Америки познайомитися з Шевченком, прилучити його до свого щоденного життя – це значить сприяти ще буйнішому розквіту нашої весни».

А. Церетелі: «Признаюсь, я перший раз зрозумів з його слів, як треба любити батьківщину і свій народ».

П. Грабовський: «По силі і глибині ліризму, по художній яскравості і красі образів, по чарівній принадності і мелодійності вірша Шевченко стоїть поряд з найвидатнішими поетами слов’янського світу – Пушкіним і Міцкевичем…».

Абдільда Тажибаєв: «Тараса ми любимо ще й тому, що він, як професіонал-художник, за час заслання в Казахстані зробив десятки чудових малюнків з життя казахського аулу того часу, в яких зображував винятково непривабливе, тяжке життя бідняків і батраків. Ці роботи поета роблять його справжнім Рембрандтом, основоположником національного живописного казахського мистецтва».

Г.В. Плеханов: «Про поетичний талант Шевченка може бути тільки одна думка: покійний Тарас Григорович належить до числа найбільш народних поетів, яких тільки знає всесвітня історія літератури».

Вчитель. Творчість Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем.

 Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому “Кобзар” і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу.

Шевченко — явище унікальне. Його немає з ким порівняти у письменстві інших народів. Не тому, що він кращий за інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни.

VI. Закріплення й систематизація знань

Вікторина «Що мені відомо про Т.Г.Шевченка?»

1.     Назвіть рік видання першого Шевченкового «Кобзаря». (1840р.).

2.     Пан, у якого Тарас служив козачком. (Енгельгард)

    3. Назвіть ім’я художника, який допоміг Шевченкові звільнитися від кріпацтва? (К.Брюллов)

4.Портрети яких українських письменників намалював Шевченко?  
(М. Вовчок 1859р., Є Гребінка1837р.).

5. Український письменник, що один з перших підтримав як поета і допоміг йому в самоосвіті. (Є.Гребінка).

   6. У якому році було видано першу збірку, скільки творів до неї увійшло?    (1840, 8 творів)

7. Кількість віршів, написаних Шевченком під час перебування в казематі Петропавлівської фортеці.(15).

8. Девіз Шевченка – засланця. («Караюсь, мучусь, але не каюсь»).

9. Скільки відомо фотографій Т.Шевченка? (11).

10.Скільки портретів намалював Т.Шевченко (150).

11. Скількома мовами перекладений «Заповіт» (Стома).

12.Коли було перезаховано тіло Шевченка? (22.05.1861року).

13.Які мови знав Шевченко? (Українську, російську, польську, французьку, латину).

     14. Назвіть перший твір Шевченка історичної тематики. («Іван Підкова»)

 Підсумок  вікторини.

 Бесіда за запитаннями. 3хв.

Пошана й безмежна любов народу поета втілилась у прислів’ях та приказках.  Назвіть, які ви знаєте.

      Учні відповідають:

-         Шевченків «Заповіт» до добра кличе світ.

 – Кобзаря сила до щастя народ побудила.

 – Хто Шевченка знає ,той край свій кохає.

 – «Кобзар»- народної мудрості буквар.

Де правда Кобзаря ходила , там розцвіла народна сила.

Шевченкова правда чиста й ясна, тому й прекрасна.

Складання сенкенів про Шевченка. 4 хв.

Шевченко

Народний поет.

Бореться, захищає, співчуває.

Мужик, митець,новатор.

Прометей.

VII.        Підсумок уроку

Небагато з тих, кому випало безсмертя, здобули його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань.

          Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжити речення:

Сьогодні на уроці я дізнався …

Мене вразило …

Я відчуваю …

Я впевнений …

         Заключне слово вчителя

Україна сьогодні - вільна, незалежна держава! І слова «Україна і Шевченко» стали для нас тотожними поняттями. Безсмертне слово Тараса живе, діє, бореться, заполонює серця все нових і нових читачів. Воно завжди з нами.

        

VIII. Домашнє завдання. 

 Підготувати  повідомлення  «Моє ставлення до Тараса Шевченка».

                     Підготувала  вчитель Писко Леся Григорівна